Я ж бідний і страждаю; спасіння твоє, Боже, хай піднесе мене високо (Псалом 69:29).
Агнець Божий, Ти береш на себе гріх цілого світу. Будь ласка, зроби щось із моїм болем. Я вже не пам’ятаю, коли востаннє мені було добре. О, я посміхаюся і намагаюся поводитися як зазвичай. Іноді я маскую своє безсилля. Я навчився робити життєві справи крізь біль, намагаючись бути активним. Я – не герой, Господи. В мене просто немає вибору, і я втомився від цього. Я находжусь поруч із тими, хто проповідує переваги страждань; як це зміцнює характер і все таке. Але я підозрюю, що вони не дуже й постраждали, інакше вони б не були такими спритними. Це як бідність. Вона здається дивною, доки не збіднієш. Ти помітив, що я більше не молюся про мою біль, тому що мені здається що вже нічого не зміниться. Це триває день за днем. Вибач, що я розмовляю з Тобою так. Я знаю, що Ти все ще працюєш в моєму житті. Але я дуже втомився від болю.
Ісусе, ми з Тобою маємо дещо спільне. Це – хрест. Це дуже важкий хрест. Ти не бажав Свого, а я – не люблю свій. Але оскільки Ти поніс Свій Хрест, я можу жити зі своїм. Ти пішов на Свій Хрест й опрокинув страждання. В Твоїй болі була явлена благодать. Твоя смерть породила вічне життя. Ти зробив Cвій хрест шляхом мого спасіння. Тепер я прошу Тебе зробити мій хрест шляхом мого служіння іншим. Використай мій біль, щоб зробити мене більш співчутливим. Використай мій біль, щоб зробити мене більш чутливим до того, через що проходять інші. Використай мій біль, щоб розіпнути в мені будь-яку само-праведність, аби я міг бути доступним і гідним довіри, коли хтось потребує моєї допомоги. Я вірю, що мені не потрібно позбавитися болю, але потрібно бути в змозі витримати її. Господи, якщо Ти не збираєшся забрати мій біль, то, будь ласка, використай його на добро.