Написано Превелебним Леонардом Біловим у молитовних роздумах: Ранкова прогулянка в Слові
«І не введи нас у спокусу».
Аби зрозуміти Шосте Прохання Господньої Молитви, ми мусимо пам’ятати, що «спокуса» має двоскладове значення. Слово «спокуса» може стосуватись спроб, які роблять диявол, світ і наша власна грішна плоть, аби ми думали, бажали, говорили чи робили щось зле чи грішне. Диявол спокусив Єву та Адама їсти заборонений плід та ослухатися Бога. Давидова грішна плоть спокусила його скоїти перелюб і убивство. Диявол також спокушував Ісуса. Він спокусив Юду, аби той зрадив Ісуса і підвів Юду до відчаю та до повішення. Він спокусив Апостола Петра, аби він відрікся від Ісуса. Бог нікого не спокушує робити або казати щось зле чи те, що призведе до зла.
Яків писав: «Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною» (Якова 1:13, 14).
З іншого боку, слова «спокуса» може стосуватись випробовування людини з метою перевірки чи зміцнення віри людини. У цьому сенсі Бог спокушує людей на добро. Наприклад, Господь спокушував Авраама, коли сказав тому піти в край Морія і принести в жертву свого сина, Ісака. Пам’ятайте, що Авраамові було 100 років, а Саррі було 90 років, коли Бог нарешті дав їм сина. Бог обіцяв Авраамові: «Сарра, твоя жінка, сина породить тобі, а ти назвеш ім’я йому Ісак. І Свого заповіта з ним Я складу, щоб був вічний заповіт для нащадків його по нім» (Буття 17:19). Оскільки Бог обіцяв, що Ісак матиме нащадків, Ісак мав жити, одружитись і мати сім’ю. Чому ж тоді Бог попросив Авраама, щоб він приніс Ісака в жертву? Бог спокушував – випробовував – Аврама, щоб зміцнити його віру.
Що очікував Авраам? Відповідь наведено в Посланні до євреїв: «Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, що йому було сказано: «В Ісакові буде насіння тобі». Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз» (Євреїв 11:17-19). Авраамова віра вчинила Авраама готовим принести Ісака в жертву, а потім він готовий був побачити Ісака воскреслого з мертвих, бо він мав жити, щоб мати нащадків, одним з яких буде Ісус, обіцяний Спаситель світу. Віра в Ісуса, як Спасителя від гріха, смерті і пекла, та віра у воскресіння тіла, – була вірою Божих дітей в кожному поколінні.
Коли ми молимось: «І не введи нас у спокусу», – то просимо Бога оберігати нас і тримати нас, щоб до нас не прийшла спокуса до зла, але щоб Він зміцнював нашу віру та утримував нас у вірі, коли Він дозволить такій спокусі настати. Ось Божа обітниця: «Вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її» (1 Коринтян 10:13).
Молимось: «Любий Боже! Коли Ти випробовуєш нашу віру, покріплюй нас, щоб ми мали перемогу, аби прославлялось Твоє Ймення. Коли ми спокушувані думати, бажати, промовляти та чинити зло, покріпи нашу віру, щоб ми чинили опір дияволові, світові та нашій власній грішній плоті. В Ісусове Ймення. Амінь».