Хіба не дивно, як довго зберігаються наші спогади про неприхильність інших? Залишитись останнім на спорті… немає з ким танцювати на випускному… роки боротьби, щоб прийняли на роботу… 40 років, а ви і досі самотній. Що ще гірше, ніж не мати нікого близького, так це бути відкинутим чи бути тим, від кого відрікається людина, на яку ви розраховували.
             Коли спогади про неприхильність і несприйняття домінують у наших думках, це стається тому, що ми ставимо людські стосунки на перше місце. Вихід із цього мороку – дозволити Богу повернути свій трон у наше життя. Іноді Бог дозволяє нам стати відкинутими іншими людьми і отримати опіки від невдалих відносин, щоб Його непохитна любов засяяла виразніше і яскравіше. «Бо коли батько мій і матір моя залишать мене, тоді Господь прийме мене.» (Псалмів 26:10).
               Коли ви читаєте історії з книг Ісуса Навина і Суддів, ви відчуваєте, що Бог зробить абсолютно все, навіть порушить самі закони Всесвіту, який Він створив, щоб зробити життя Свого народу кращим. Якщо Божа вірна любов і обіцянки – це перше, чому ми віримо і на що покладаємося, все інше стане на свої місця свого часу. Коли ви знаєте, що можете повністю покладатися на Господню прихильність до вас, ви можете  встояти перед будь-чим. «Він бо заховає мене в своїй домівці в день недолі, Він захистить мене в заулку намета Свого, Він підніме мене на скелю!» (Псалмів 26:5).