“Всяке трапляється.” Одного разу я побачила наліпку на машині із схожим висловом. Всяке може трапитися із нашим тілом. Люди, котрих я особисто знаю, потрапляли в аварії, отримували спортивні травми, та і вдома могли трапитися неприємності. У людей, із мого близького оточення, артрит став щоденним компаньйоном. Їх ручки вже не пишуть, а музичні інструменти мовчать та вкриваються пилюкою. Мені трохи знайомі їх відчуття. Коли моя спина вирішує здатися, я падаю на підлогу, а хвилі болю та агонії накривають мене одна за одною. Сучасна медицина значно полегшила наше життя та зменшила кількість фізичного болю в нашому житті. Проте багато ще залишилося. Ми живемо набагато довше, ніж раніше. Але майте на увазі, що це просто означає, що довший період часу ми слабкі та вразливі.
Ось що Бог каже з приводу нашого болю: “бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого” (Псалом 22:24). Іншими словами, біль не означає, що це ваше покарання. Навпаки, Бог, певним чином, використає ваш біль для Його благої роботи. Жодне ваше страждання не полишене певного сенсу. Усе, що трапляється, буде об’єднано, на служіння більш важливій меті.
Ваш біль матиме межі — він не триватиме ні хвилини довше, ніж того наказує Господь. “Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя!” (Псалом 62:5).