Є стара приказка, яку ми, міські жителі, чуємо протягом багатьох років: «Ви повинні плисти за течією». Ви знаєте, що це означає: Важко боротися з субкультурою. Важко жити за системою моральних цінностей, якої, здавалося б, ніхто вже більше не дотримується. Важко казати «ні» гріху, який вже став частиною способу життя всіх інших. Важко йти на жертви, коли всім іншим весело. Прибуток зараз; розплата здається такою далекою у майбутньому, що майже не існуючою.
Виклик європейських і американських християн полягає в тому, щоб жити в самодисципліні і цілісності віри в епоху пост християнської культурі. Уявіть собі виклик африканських та азійських християн, які живуть під владою, яка явно вороже ставиться до християн і дозволяє або навіть заохочує переслідування їх. Навіщо проходити через усе це?
Ось чому: «Згляньмося на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, Який замість радості, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Тож подумайте про Того, Хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб вам не знемогтися та не занепасти духом» (Євреїв 12:2,3).
Ми ще не в раю. Раю на землі не існує. Але проблиски справжнього неба зі сторінок Божого Слова та дотики справжньої любові, яку ми відчуваємо від людей, яких Бог послав у наше життя, дають нам надію, що очікування того варте. Почекайте!