«Я знаю, що повинен, але я не можу». Ви коли-небудь чули ці слова? Ви коли-небудь чули себе, говорячим ці слова? Навіть Святий Павло чув, як вони виходили з його власних вуст. У Посланні до Римлянам, 7 Павло із сумом визнає, що мав бажання робити те, що є добрим, але не міг того здійснити. Навіть навпроти… Зло, якого він не хотів робити, він все ж таки наробив.
Але Павло не згодився залишитися на узбіччі дороги, сидячи в поразці, здаючи поле бою сатані. «Хто визволить мене від цього тіла смерті? Дякую Богові моєму через Ісуса Христа, Господа нашого!» (Римлянам 7:24,25). Ці, сповнені надії, слова адресовані тим, хто відчуває себе у пастці «не можу»… для тих, хто хоче кинути пити, але не почуває себе спроможним. . . тих, які хочуть приборкати свої емоційні спалахи, але не в змозі… тим, хто хочуть розірвати хибні стосунки, але не наважуються. . . тим, хто хочуть закінчити школу та отримати ступінь, але не можуть. . . тим, хто знають, що повинні одружитися, але вагаються зробити цей шаг. . . .
У Христі ми отримуємо прощення всіх наших гріхів і невдач. Через Христа ми відновлені та приєднані до Божої сім’ї, впевнені в нашій любові та цінності та здатні відпустити важкий тягар, який ми тягнули. Через Христа мудрість і сила Святого Духа знову запалюються в нас, заради того щоб ми були в змозі продовжувати боротьбу. Завдяки Христу ми віримо, що наше завтра буде кращим за наше вчора.
«Я усе можу в Тому, Хто зміцнює мене, – в Ісусі Христі» (Филип’ян 4:13).