Отже, мій сину, міцній у благодаті, яка в Ісусі Христі (2 Тимофія 2:1).
Не дозволяй моєї пихатості обдурити Тебе, Господи. Я ні в чому не впевнений. Я б хотів, щоб визнання слабкості було соціально прийнятним, але… Коли я говорю, то говорю так, ніби знаю, про що. Я поводжуся так, ніби знаю, що роблю. Я б втратив роботу, і, мабуть, більшість моїх друзів, якби цього не робив так. Але правда в тому, що я постійно відчуваю неспокій щодо себе і боюся комусь в цьому зізнатися. Я не задоволений собою. Це важко передати словами. Я сумніваюся у своїх силах. Я переосмислюю свої рішення. Коли я з іншими – я відчуваю себе неадекватним, тому що вони здаються мені такими впевненими в собі. Я підбадьорюю себе та намагаюся переконати себе, що я несу якусь користь, на яку інші не здатні. Але таке відчуття, ніби я, будучи невдахою, виправдовую себе. Це дивно, Господи, тому що я навіть не знаю, чому я так себе почуваю. Я не можу зрозуміти цього.
—–
Господи, я дійшов думки, що закрадаюча невпевненість у собі є тихою вбивцею щастя. Я не хочу з цього. Я просто хотів би мати трохи більше самовпевненості. Мені допомагає той факт, що Ти багато чого досяг зі слабкими людьми. Мойсей виправдовувався. Іона пішов у інший бік. Навіть Апостол Павло спочатку був ворожим. Спільним у них був Ти, Господи. Вони знайшли свою силу в Тобі. Я не хочу бути тим, ким я не є, але хочу бути щасливим у всьому, що я є. Я знаю, що Ти був дуже обережний, коли створював мене. Ти не склав мене з випадкових запчастин, але зіткав мене, щоб мені бути унікальним у всіх відношеннях. Ти нічого не пошкодував у Своїй жертві, щоб зробити мене Своєю дитиною і дарувати мені спасіння. Ти дав мені всі підстави бути впевненим у цьому житті. Це – моя духовна боротьба, Господи. Допоможи мені знайти мою силу в Тобі.