Деякі з людей, котрими я захоплююсь, це ті хто старіють витончено. Я думаю ви розумієте про що я. Будь-хто може жалітися про те, наскільки нещадно роки впливають на людське тіло та організм: погіршення зору та слуху, пам’ять починає підводити, підборіддя обвисає, одяг стає схожим на мішковину, і тому подібне.
Ніхто не має великого бажання слухати про перенесену вами операцію, чи про те як важко вам стало з віком. Що нам справді потрібно, так це надихаючі приклади того, як люди використовують унікальні здібності та розуміння, які надає зрілість, на славу Божу. Нам необхідні історії про те, як люди, подолавши фізичні обмеження, роблять добро на благо іншим людям.
Бути красивими та сильними це прерогатива молодих, тож залишмо це для них. А ми, старші люди, хочемо бути корисними. Ми хочемо, аби нас поважали за те чим ми пожертвували заради наступних двох поколінь. Ми хочемо, аби наші слова мудрості почули, адже ми цілком заслуговуємо на це право. І наше найбільше прагнення – передати нашу віру.
Сьогодні, я обіцяю перестати жалітися на свій вік. Чи приєднаєтеся ви до мене? В мене, як і у вас, є важливе завдання. “А Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде про чини великі Твої!” (Псалом 71:18).