В повсякденному житті ми розкидаємося словами “вмерти” та “смерть” на ліво і на право. “Я мало не вмерла із сорому”, “Мені так хочеться шоколаду, вмерти можна”, “Можна вмерти із сміху”, “Це дитя зведе мене в могилу”.
Деякі з нас помруть миттєво — в автомобільній аварії, від аневризми або серцевого нападу. Але страхові актуарії (професійний експерт з оцінки операцій та суб’єктів, що зазнають ризиків(прим. перекладача)) скажуть вам, що більшість людей помирає досить повільно, та усвідомлюють наближення смерті. Ви готові до цього часу? Смерть лякає вас? Процес вмирання здається вам страшним?
Для нас одним із найбільш втішаючих аспектів роботи Христа є те, що Він пройшов через біль, помирав, та пізнав смерть до того як з тим стикнемося ми. Він не позбавив людину такого досвіду. Але перетворив це на наше повернення додому. Перехід тепер не несе жаху чи жалю. Наша остання мить на землі миттєво перетворюється на нашу першу мить з Ісусом.
Ось слова Того, Хто настільки цінує нас, що помер за нас: «Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме!» (Псалом 49:15).