Ми всі маємо бомби, які падають на наше життя – прикрі невдачі, які нас потрясають. Деякі сім’ї мають просто ядерні катастрофи – згорає їхній будинок, катастрофічно хворіє годувальник або найгірше – дитяча труна.
Сатана завжди скористається такими отворами: «Як ти можеш ще вірити, що твій так званий Отець Небесний тебе любить? Якщо Він міг це зупинити, то чому Він цього не зробив?» Псалмоспівець Асаф у тривозі висловлював свій подив: «Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід? Чи Бог милувати позабув?» (Псалом 76 (77):9, 10).
Бог розуміє наш гнів. Він народжується через невідання величі Його сили, ніжності Його любові та невимірної глибини Його мудрості. Воістину – ми не можемо точно вирахувати, що саме Він в цю мить задумав. Але ми маємо записи про Його дивовижні речі, аби йти далі.
Ось чому Асаф, коли йому потрібно було запевнення про те, що Божий план далі буде виконуватись, ішов до Слова: «Буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім! Ти визволив люд Свій раменом!» (Псалом 76 (77):13, 16).