Одне з набувань дитинства проведеного у багатодітній родині це придбаний навичок терпіти образи. Не те щоб це було добре, але це – корисно. Кожному з нас необхідно розвивати навички володіння собою, вміти блокувати чи протистояти приниженням, зберігаючи впевненість у собі.
Але іноді «стріли все таки пробивають броню». Вони знаходять вразливі місця, та ранять, і ми буваємо не в змозі витягти їх самотужки. А як справи у вас? Чи ви не «стікаєте кров’ю» зараз? Може дружина зачепила ваше чоловіче самолюбство? Чи ваші однолітки довели вам, що вони сильніші за вас? Або вас покинув той, з ким ви мали намір одружитися? Або вас понизили на посаді? Або взагалі звільнили?
Господь Ісус вознісся на небо у Своєму людському тілі. І, коли нам боляче – Його людське серце також болить. «Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, — і мене вздорови́в Ти». (Псалом 29.3)
Він може допомогти нам, навіть пам’ятаючи образи – не відчувати ненависті. Він може допомогти нам знову повірити у свої сили. Він може допомогти нам побачити і здобути перемогу навіть тоді, коли нас вважають переможеними.
Один тесляр розказав мені що, коли деревина розколюється вздовж волокон, після склеювання та затиску вона стає ще міцнішою ніж була раніше. Чи можете ви припустити думку, що Ісус дозволив вам бути пораненим для того, щоб Його зцілення зробило вас ще сильнішим?