А ті, хто наді́ю склада́є на Господа, силу відно́влять (Ісаї 40:31).
Господи, я хочу залізти назад у ліжко, накритися ковдрою, і нікуди звідси не вилазити. В мене немає більше сил. Я просто хочу від всього відмовитися. А сумна реальність полягає в тому, що навряд хтось помітить що зі мною відбувається. Всі продовжать жити та радіти. Ти казав, що не даєш більше випробувань, ніж я можу витерпіти. Можливо… мені було б легше все стерпіти якби проблеми не навалювалися всі одночасно. Одна невдача за іншою. Тільки я думаю що все стабілізувалося, як трапляється щось чого точно не очікували. Але ж Ти все знаєш і очікуєш. І Ти дозволив цьому трапитися. Що саме Ти думав? В мене вже більше нічого не залишилося. Ти повинен про це знати. Ти знаєш про все, бо ти Бог. Ти, очевидно, бачиш в мені щось, чого не бачу я. Ти мабуть бачиш вихід із ситуації, бачиш те що я не бачу. Допоможи мені побачити. Допоможи мені зрозуміти як далі рухатися.
—–
Я спробую ще один день, милий Ісусе. Можливо це і є вихід. Ще один день. Якщо сьогодні мені вдасться вирішити одну проблему, завтра вже буде легше. Тим більше, якщо я вирішу якесь критичне питання. Головне протриматися сьогодні… Але без Твоєї підтримки я не досягну нічого. Я не хочу опускати руки. Сьогодні я згадав про бідного Йова. Він також страждав день за днем. Проте, він не винив Тебе ні в чому. Він знав що наші дні можуть бути переповнені проблемами та негараздами. В той час як він ненавидів своє життя, він любив Тебе все сильніш і сильніш. Коли він просто хотів померти, він зводив свій погляд до небес. Він не здавався і Ти від нього не відмовлявся. Тому і мене зацікавило питання «А хіба Господь хоча б один раз мене підвів?» І відповідь – Ніколи. В минулому в мене були значні проблеми. Проте зараз, вони не більш ніж відголоски в пам’яті. І теперішні мої проблеми також відійдуть на другий план. Я знаю що мій Спаситель живий, а значить і я буду жити.